Поспішно мандрував я півжиття крізь вітер і дощ, бачив тепло і тепло людських стосунків і скуштував труднощів життя. У молодості я був сповнений ентузіазму, вважаючи, що щирість може подолати всі труднощі. Пізніше я зрозумів, що забагато зібрань — це просто випадкові перехожі, а надто багато нав’язливих ідей згодом стануть жалем. Спотикаючись вперед по дорозі, згладжуючи грані і стримуючи гострі грані, я вже не легко говорю про свої почуття, і я звик ховати свої емоції в своєму серці. Поступово я навчився мовчати й самовідновлюватися, живучи на самоті у світі феєрверків, не очікуючи, що хтось зрозуміє чи попросить допомоги. До кінця свого життя я буду байдужим до здобутків і втрат, житиму стабільним життям і зберігатиму душевний спокій у звичайні роки, щоб проводити решту свого часу.